День был такой себе, полная хуйня, а я решила сделать закладки на вечер. Был ведь выходной, и я решила немного расслабиться. В обычном приходе у меня уже почти все сморило, это же скучно. Драч и трава - это уже старый треш, пора чем-то новым заняться.
И тут один мой приятель поделился своим новым открытием - мефедроном. Говорит, что это переходная машинка, которая задаром украшает тебе жизнь, заставляет вилять задом и ненормально тянуть. Я решила попробовать и сразу почувствовала, как меня захлестнула новая волна.
Началось все с того, что я взяла свои закладки и отправилась в поисках мефедрона. На приходе мне сказали, что можно найти такую дрянь в определенном районе, где все загонятся на подобные штучки. Потратив много времени и нервов, я наконец нашла продавца, который готов был сделать мне радость. Я попала в передоз, когда не смогла удержаться и втюрилась в те закладки, что купила. Я позвонила своей подруге, она приехала и сдалала машинку.
Открыли домик, и мы слали алко и травку, чтобы как-то успокоиться. Бошки мешало, а нужно было быстро привести себя в норму. Мы сделали мне спасательную инъекцию, и я постепенно пришла в себя. Правда, ощущение было необычное, я чувствовала какую-то легкость и невесомость, словно парила над землей.
И тут мне пришла в голову идея, которая казалась мне самой гениальной на свете! Ведь я мечтала танцевать на алтаре церкви, с лампадой на руках, словно настоящая звезда! Я знала, что это круто и отчаянно загоняла себя в эту идею.
И вот, наконец, наступил день Х. Я пришла в церковь ровно в полночь, с лампадой в руке, словно светильник во тьме. Мне показалось, что никто не заметил моего прихода, ведь все были заняты своими молитвами.
Я начала двигаться под ритм настоящей наркотической песни, которая играла в моей голове. Мои движения были взрывными и контрастными, словно в танце объединилась душа и тело. Я носилась по алтарю, словно сумасшедшая, не обращая внимания на окружающих.
Мне казалось, что я свободна и нереальная. Может быть, это был просто сдутый трип, но для меня это было нечто большее. Я чувствовала себя звездой, которая освещает эту чужую для себя обители.
Минуты пролетели незаметно, и я окончательно устала. Последние силы я использовала, чтобы со страстным движением опустить лампаду перед алтарем и медленно упасть на колени. В этот момент я чувствовала себя богиней танца, которая отдала все свои силы в этом испытании.
Когда я пришла в себя, церковь была уже пуста. Я оказалась лицом к лицу с реальностью, которая насчитывала сотни лет и многочисленных верующих, оставивших в этом месте свои молитвы и надежды.
Я удивлена, как я могла так загнаться и сделать такую глупость. Но в то же время, я рада, что встретила этот опыт и смогла узнать себя внутри себя.
Теперь, когда все закончилось, я понимаю, что это был просто мой путь в поисках новых ощущений и приключений. И я не жалею о том, что сделала. Ведь эта ночь была неповторимой и запоминающейся на всю жизнь.
Итак, я купила мефедрон, попала в передоз, сдулась на машинке и пошла в церковь танцевать на алтаре. Это казалось мне крутым и незабываемым приключением, которое я совершила, будучи молодой и безумной.
Но сейчас я понимаю, что настоящая радость и настоящий экстаз - это то, что можно найти внутри себя, не потребляя всякую дрянь. Знать свои границы и уметь контролировать ситуацию - вот что на самом деле важно.
Я ей дуже вдячний, пристрастилась до шматочків льоду
То була така собі звичайна сонячна денценька, коли я вирішив зробити собі хардкорну закладку в житті. А все почалося з думки, як би мені купити мефедрон. Наскільки може бути важка штука – знайти наркоділлера в місті. Але знаючи таке жаргонне слово, як шуга, я вже був готовий включити свої детективні навички. Мої гопницькі знання виявилися по-справжньому крутими, коли я розповідав про свої наміри своєму другу-гопніку Коляну.
Колян, брат, маю для тебе зарубку! Мені потрібен мефедрон, але не знаю, де взяти. Можливо, ти вкурсі?
Коліна очі світнули, і він мені відповів з радісним сміхом: "Братець, вирібайся! Є у нас у туалеті один такий хлопець, він в сусідній школі регулярно чпокнуваєся, може нам допоможе". Його слова мене потішили і збудили в моментальний ентузіазм.
Наступного дня, збираючись на уроки, я не міг стримати посмішки на обличчі. По прогулці в школі ніхто і не підозрював, що в мене в кишені прихована закладка, гарно замотана у папір. Весь день я не міг утриматися від думок про мою зустріч з геніальним наркоділлером.
Після останнього уроку, я зібрався з силами, направившись до туалету. Вже близько дверей я почув такий глухий шукачий голос: "Хто тут? Що ти тут робиш?".
Прихопив закладку і ховаючись за дверима кабінки, я відповів із ледь чутним хи-хи: "Та ну, нічого, шановний пане вчителю! Я тут нічого такого не роблю, просто шукаю туалетний папір, а вже повернусь до класу".
Але вчителю це не сподобалося, і він закричав, що він викличе директора. Я тепер розумію, що у мене була справжня смуга нещастя.
У директора була така гострозуба врода, природжена для порошку, і я відразу зрозумів, що моє Hardcore-життя в школі завершилось. Через кілька хвилин розмови з директором, мені було оголошено, що я вилучений, вигнаний з закладу освіти, через мої "занадто активні пошуки туалетного паперу".
Поки я виходив зі школи, мій гопніцький дух не дозволяв мені відчути сором або болісні почуття. Замість цього, я зітхнув з полегшенням, зберігаючи свою закладку у кишені. Ніхто не міг осягнути мою нову свободу і гарячий порошок, який чекав на мене.
Вранці наступного дня я знову зустрівся з Коляном, щоб знову розповісти йому свої новини. "Брат, вони вигнали мене зі школи, але не на довго! Мій внутрішній злодій уже планує нову чергову закладку, і тепер ми матимемо більше часу на серйозні Хардкорні тусовки!"
"Братець, ти неймовірний! І взагалі, я почував, що щось не так зі школою, нудило, аж ледве закінчив школу", - відповів мені Колян, теж випускник із золотим срібним медалем по людяності.
У нас був план. Все моє зріле життя виховане на закладках і хардкорному житті. І ми не збиралися зупинятися. Ми продовжували сміятися, проводити ночі в екстазі і цілодобових Хардкорні тусовочки. Ми були найкрутіші гопники в нашому місті, які не боялися Ацетаминофену, порошків або лікуватися хи-хи.
І наше найбільше задоволення полягало в тому, що ми могли побачити, як суспільство розуміє, що ми не просто гопники, а ми - херої нової епохи. Ми були нашими власними закладками, планували і виконували свої власні Hardcore-випробування, і ніхто не міг нас зупинити.
Ця моя історія - це крик душі, сповнений відчуттів і надії. Ми всі маємо свої закладки і відчуття шуги, але саме від нас залежить, як ми вміємо налаштуватися на життя і використовувати ці емоції для створення справжніх шедеврів. Як для мене, мої дні у школі - це закінчений етап, і тепер я готовий до нових пригод, нових тусовок і нових закладок у моєму житті. Хардкорні гопніки - завжди готові до випробувань і вигідних угод, які вимагають від нас неконвенційного мислення і впевненості у власних силах. Та нехай життя буде таким же хардкорним, як і ми самі! |